Правова позиція : Про витрати, які необхідно курсанту відшкодувати навчальному закладу у разі дострокового припинення навчання

У разі дострокового розірвання контракту, через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу, курсант зобов`язаний відшкодувати усі витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі. Тому грошове забезпечення військовослужбовця входить до складу витрат, що підлягають відшкодуванню навчальному закладу у разі відрахування курсанта з підстав, передбачених законом.

Історія справи

Постанова від 01.02.2024 року у справі №280/3770/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 280/3770/22

адміністративне провадження №К/990/15699/23; К/990/15724/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Уханенка С.А.,

суддів: Прокопенка О.Б., Радишевської О.Р.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами: Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року (головуючий суддя - Юрко І.В., судді - Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.)

та ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року (головуючий суддя - Чернова Ж.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року (головуючий суддя - Юрко І.В., судді - Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.)

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У червні 2022 року Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (далі - Інститут ВМС НУ «Одеська морська академія») звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на його користь витрати, пов`язані з утриманням ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі у сумі 271 757,09 грн.

1.1. Позов обґрунтовано тим, що наказом ректора Інституту ВМС НУ «Одеська морська академія» від 09 грудня 2021 року №1926 ОСОБА_1 відраховано з навчання за академічну неуспішність та виключено зі списків особового складу за наказом начальника Інституту від 17 грудня 2021 року №246. В цьому ж наказі №246 відповідачу оголошено суму до відшкодування за час його навчання в Інституті в сумі 271757,09 грн та надано 30 календарних днів для добровільного відшкодування таких витрат. Посилаючись на те, що у повідомленні від 14 грудня 2021 року відповідач указав, що він не згоден з указаною сумою та не погоджується її відшкодувати, просив суд задовольнити позов.

1.2. Також у позовній заяві позивач просив поновити строк звернення до суду, який ним було пропущено у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану, через що Інститут працював в умовах особливого періоду та не мав фізичної можливості надати докази сплати судового збору під час попереднього звернення до суду з аналогічним позовом у січні 2022 року, який надалі було повернуто через несплату судового збору у травні 2022 року.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

2. Згідно з витягом з наказу ректора Національного університету «Одеська морська академія» від 17 липня 2019 року № 1162 ОСОБА_1 зараховано на навчання до Інституту ВМС НУ «Одеська морська академія» на 1-й курс (денна форма) на 2019 - 2020 навчальний рік за ступенем вищої освіти бакалавра, за державним замовленням для Збройних Сил України. Спеціальність підготовки: 254 «Забезпечення військ (сил)». Спеціалізація: «Морально психологічне забезпечення у підрозділах, на кораблях (за видами збройних сил)».

3. Надалі, між Міністерством оборони України в особі начальника Інституту ВМС НУ «Одеська морська академія» та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти. Контракт набрав чинності 17 липня 2019 року.

3.1. За умовами абзацу 5 пункту 1 контракту, курсант матрос ОСОБА_1 зобов`язувався відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту, через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість, чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти та з інших підстав, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

4. Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.3 наказу Міністра оборони України від 24 грудня 1997 року №490 «Про затвердження Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України» наказом ректора Інституту ВМС НУ «Одеська морська академія» від 09 грудня 2021 року №1926 відраховано за академічну неуспішність матроса ОСОБА_1 , курсанта 2 курсу денної форми навчання (2020 - 2021 навчальний рік) Інституту ВМС НУ «Одеська морська академія» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр» за державним замовленням Збройних Сил України.

5. Згідно з пунктами 36, 227 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, наказом т.в.о. начальника Інституту ВМС НУ «Одеська морська академія» від 15 грудня 2021 року № 33-РС з відповідачем достроково розірвано контракт про навчання через систематичне невиконання ним умов контракту, у зв`язку з чим звільнено ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом «ж» (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

6. Наказом від 17 грудня 2021 року № 246 матроса ОСОБА_1 виключено із списків особового складу Інституту та всіх видів забезпечення. Оголошено суму до відшкодування за час навчання в Інституті ВМС НУ «Одеська морська академія» у розмірі 271757,09 грн (грошове забезпечення 254082,28 грн, продовольче забезпечення 407,10 грн, речове забезпечення 17165,73 грн, забезпечення тимчасового розміщення (проживання) за час навчання 89,16 грн, медичне забезпечення (санаторно-курортним лікуванням не забезпечувалась) 12,82 грн). Надано ОСОБА_1 строк у 30 календарних днів для добровільного відшкодування витрат, які пов`язані з навчанням.

7. У повідомленні від 17 грудня 2021 року ОСОБА_1 зазначив, що не згоден із розрахунком витрат на утримання в університеті під час його навчання та не згоден відшкодувати нараховані суми, про що свідчить його особистий підпис.

8. Наразі суми витрат позивачу у добровільному порядку не відшкодовано, тому Інститут ВМС НУ «Одеська морська академія» звернувся до суду з позовом щодо примусового стягнення нарахованих сум. Водночас позивач просив поновити пропущений процесуальний строк.

8.1. Заперечуючи проти заявлених вимог ОСОБА_1 надіслав відзив на позовну заяву, у якому, зокрема, наполягав на порушенні позивачем строків звернення до суду, установлених частиною п`ятою статті 122 КАС України, у зв`язку з чим просив залишити позов без розгляду.

Додатково до відзиву відповідачем долучено заяву з такою ж вимогою.

9. Предметом спору у цій справі є стягнення витрат, пов`язаних з утриманням курсанта під час його навчання у вищому навчальному закладі.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

10. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду, в якій суд зауважив, що запровадження воєнного стану на певний період є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

10.1. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Інституту ВМС НУ «Одеська морська академія» витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у сумі 271757,09 грн.

11. Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідача відраховано із числа курсантів Інституту у зв`язку із розірванням контракту через систематичне невиконання ним його умов, тому, враховуючи обізнаність останнього про необхідність відшкодування витрат, ОСОБА_1 був зобов`язаний відшкодувати позивачу суми, витрачені на його утримання під час навчання в закладі освіти у розмірі 271757,09 грн. Також суд першої інстанції зазначив, що підпис відповідача у контракті свідчить про ознайомлення з цим контрактом та його умовами, зокрема, в частині обов`язку відшкодувати витрати на навчання за певних умов. Оскільки наявність заборгованості та її розмір ОСОБА_1 не спростував, доказів добровільного відшкодування в повному обсязі витрат, пов`язаних з утриманням його в Інституті суду не подав, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані позовні вимоги є правомірними.

12. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог щодо стягнення сум грошового забезпечення у 271757,09 грн та відмовлено в позові в цій частині вимог. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року залишено без змін.

13. Перевіряючи рішення суду першої інстанції і скасовуючи його в частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що грошове забезпечення військовослужбовця за своєю правовою природою є винагородою за державну службу особливого характеру, і виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця, а не видом утримання військовослужбовця, як зазначено в Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964. Водночас наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, за приписами пункту 13 якого грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, що діяли на дату виплати, поверненню не підлягає, крім випадків повернення сум грошової допомоги (при звільненні з військової служби) у разі скасування наказу відповідного командира про звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до чинного законодавства України. Отже, по суті Порядки №260 та №694 по-різному регулюють спірні правовідносини щодо обов`язку повернення військовослужбовцем виплаченого йому грошового забезпечення, а відповідно і щодо можливості стягнення з військовослужбовця такого грошового забезпечення. Тому суд апеляційної інстанції, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у справах №520/15025/16-а, №360/3611/20 (щодо тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення таких прав), дійшов висновку, що в цьому випадку застосуванню підлягають саме норми Порядку №260, а не Порядку №964, а отже, виплачене позивачу за час навчання грошове забезпечення відшкодуванню не підлягає. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині вимог.

13.1. Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі на пропущення Інститутом ВМС НУ «Одеська морська академія» строку звернення до суду з цим позовом, то суд апеляційної інстанції у своїй постанові зазначив про неприйнятність цих аргументів та указав що погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в ухвалі Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року. Тому підстави для залишення адміністративного позову без розгляду відсутні.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін

14. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, 02 травня 2023 року Інститут ВМС НУ «Одеська морська академія» подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

14.1. Надалі Інститут ВМС НУ «Одеська морська академія» подав уточнену касаційну скаргу в частині обґрунтування мотивів неправильного вирішення спору судом апеляційної інстанції.

14.2. Заявник зазначив, що, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», пункти 3, 5, 6 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах №964 та пунктів 2.1, 2.3 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах №419/831/240/605/537/219/534, та розглянув спір усупереч висновкам Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20.

15. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інституту ВМС НУ «Одеська морська академія» у зв`язку з наявністю обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, та з підстав необхідності перевірки застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», пунктів 3, 5, 6 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах № 964, та пунктів 2.1, 2.3 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах №419/831/240/605/537/219/534 відповідно до висновку Верховного Суду, сформованого у справі №400/4280/20 за подібних обставин.

16. 02 травня 2023 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» також надіслав касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог/залишити позов без розгляду.

16.1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що справа має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами при розгляді спорів за подібних обставин ухвалюються протилежні за змістом і суттю рішення щодо застосування процесуальних строків звернення до суду з такими позовами. Заявник уважає, що оскільки він проходив публічну службу і позовні вимоги пов`язані саме з її проходженням, до спірних правовідносин має бути застосовано місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

16.2. Відповідач зазначає, що, вирішуючи питання щодо строків звернення до суду, суди не надали жодної оцінки тим обставинам, що з таким позовом позивач звертався ще до запровадження воєнного стану. Крім того, судами не враховано судову практику Верховного Суду, сформовану щодо застосування приписів частини п`ятої статті 122 КАС України у справах №№ 340/685/19, 140/721/19, 824/284/19-а, 560/1942/19, 140/2024/19, 400/1758/19, 1.380.2019.001192, 400/2654/19, 160/11957/19, 520/1559/2020, 520/6265/2020, 420/9196/20 та 400/3084/20.

17. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з тих підстав, що справа має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а висновки суду апеляційної інстанції потребують перевірки на предмет урахування ним висновків Верховного Суду, сформованих у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19, від 24 грудня 2019 року у справі № 824/284/19-а, від 29 квітня 2020 року у справі № 560/1942/19, від 18 червня 2020 року у справі №140/2024/19, від 01 серпня 2020 року у справі № 400/1758/19, від 13 серпня 2020 року у справі №1.380.2019.001192, від 19 листопада 2020 року у справі № 400/2654/19, від 20 листопада 2020 року у справі №160/11957/19, від 21 січня 2021 року у справі №520/1559/2020 та від 28 січня 2021 року у справі № 520/6265/2020, від 28 квітня 2022 року у справі № 420/9196/20, від 30 червня 2022 року у справі №400/3084/20.

18. У відзиві на касаційну скаргу Інститут ВМС НУ «Одеська морська академія» просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, оскільки вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що строк позивачем пропущено за поважних причин.

19. 25 вересня 2023 року Інститут ВМС НУ «Одеська морська академія» через підсистему «Електронний суд» надіслав додаткові пояснення у справі, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини та висновки Верховного Суду, сформовані в інших справах за аналогічних обставин.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

20. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

22. За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

22.1. Частиною першою статті 122 КАС України установлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

22.2. Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

22.3. За умовами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

23. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

24. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

25. Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

26. Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

27. Згідно з частиною п`ятою статті 25 Закону № 2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.

28. Частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

29. Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону №2232-XII витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 (далі - Порядок №964).

30. Згідно з пунктом 3 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.

30.1. Розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів (пункт 4 Порядку № 964).

30.2. За умовами пункту 5 Порядку № 964 витрати відшкодовуються у повному розмірі:

курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у заклад вищої освіти, курсантами жіночої статі - за весь період навчання;

курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк;

особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII - за весь період навчання.

30.3. Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю:

курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання;

курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби (пункт 6 Порядку № 964).

30.4. У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення цих сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку № 964).

31. На виконання вимог пункту 3 Порядку №964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок № 419/831/240/605/537/219/534).

32. За правилами пункту 2.1. Порядку №419/831/240/605/537/219/534 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ), а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

32.1. У підпункті 2.1.1 пункту 2.1. Порядку №419/831/240/605/537/219/534 указано, що витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

32.2. Положеннями підпунктів 2.1.1. - 2.1.6. пункту 2.1. Порядку №419/831/240/605/537/219/534 визначені види витрат, що підлягають відшкодуванню курсантами, та порядок розрахунку сум, що підлягають відшкодуванню, який законодавець поставив у залежність від умов, визначених пунктами 5, 6 Порядку № 964.

Підсумовуючи викладене, Суд констатує, що нарахування розміру витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, залежить від того чи підпадає курсант під дію пункту 5 чи пункту 6 Порядку № 964.

32.3. За правилами пункту 2.3 Порядку № 419/831/240/605/537/219/534 у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

VI. Позиція Верховного Суду

33. Питаннями, які суд касаційної інстанції має вирішити в межах розгляду цієї справи, є:

правильність застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 25 Закону № 2232-XII, пунктів 3, 5, 6 Порядку № 964, та пунктів 2.1, 2.3 Порядку № 419/831/240/605/537/219/534 на предмет їхньої відповідності висновкам Верховного Суду, сформованим у справі № 400/4280/20;

перевірка судових рішень на предмет урахування судами практики Верховного Суду, сформованої щодо застосування приписів частини п`ятої статті 122 КАС України у справах №№ 340/685/19, 140/721/19, 824/284/19-а, 560/1942/19, 140/2024/19, 400/1758/19, 1.380.2019.001192, 400/2654/19, 160/11957/19, 520/1559/2020, 520/6265/2020, 420/9196/20 та 400/3084/20.

34. Перевіряючи мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції та аналізуючи аргументи Інституту ВМС НУ «Одеська морська академія», наведених ним на спростування цих мотивів, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції застосував приписи статті 25 Закону № 2232-XII, пунктів 3, 5, 6 Порядку № 964, та пунктів 2.1, 2.3 Порядку № 419/831/240/605/537/219/534 усупереч висновку, сформованому у постанові Верховного Суду у справі №400/4280/20, з огляду на таке.

35. Так, у справі № 400/4280/20 також вирішувався спір про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», внаслідок дострокового розірвання з ним контракту через відрахування з ВНЗ за академічну неуспішність.

35.1. У цьому спорі суд першої інстанції відмовив у задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення сум грошового забезпечення, так як уважав, що відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 13 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), виплачене грошове забезпечення військовослужбовця є винагородою за державну службу особливого характеру та мінімальною державною гарантією в оплаті праці, а тому поверненню не підлягає.

35.2. Переглядаючи рішення суду та скасовуючи його в частині відмови в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у разі дострокового розірвання контракту, через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу, курсант зобов`язаний відшкодувати усі витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі. Тому грошове забезпечення військовослужбовця входить до складу витрат, що підлягають відшкодуванню навчальному закладу у разі відрахування курсанта з підстав, передбачених законом.

35.3. Перевіряючи судові рішення у справі № 400/4280/20 та аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції щодо виникнення у відповідача обов`язку відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, у повному обсязі та констатував, що за наведеного правового регулювання (частина десята статті 25 Закону № 2232-XII та пункт 7 Порядку № 964) право на звернення до суду у позивача у цій справі може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.

36. За таких обставин та зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування положень статті 25 Закону № 2232-XII, пунктів 3, 5, 6 Порядку №964, у зіставленні з пунктами 2.1, 2.3 Порядку № 419/831/240/605/537/219/534, сформовану у справі № 400/4280/20, колегія суддів у вимірі встановлених обставин цієї справи і порушених позивачем у касаційній скарзі питань констатує, що у разі дострокового розірвання контракту з курсантом, відшкодуванню підлягають усі понесені ВНЗ фактичні витрати за усіма видами забезпечення, у тому числі і грошове забезпечення.

36.1. За таких обставин, суд апеляційної інстанції інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у спірних правовідносинах щодо стягнення сум виплаченого грошового забезпечення застосуванню підлягають саме норми Порядку №260, а не Порядку №964, а тому скасував рішення суду в цій частині за відсутності правових підстав.

37. Що стосується другої підстави відкриття касаційного проваджен,ня у цій справі, то, аналізуючи доводи ОСОБА_1 , з посиланням на висновки Верховного Суду та оцінюючи висновки судів на предмет правильності застосування ними положень частини п`ятої статті 122 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про порушення судами норм процесуального права з огляду на таке.

38. Так, у справах №№340/685/19, 140/721/19, 824/284/19-а, 560/1942/19, 140/2024/19, 1.380.2019.001192, 160/11957/19, 520/1559/2020, 520/6265/2020, 420/9196/20 Верховним Судом сформовано правову позицію, відповідно до якої спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України. Отже, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, про що дійшов обґрунтованого висновку суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції.

39. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , зокрема, зазначає, що звертався до суду першої інстанції із клопотанням про залишення позову без розгляду, оскільки позивач звернувся до суду поза межами місячного строку. Проте ухвалою від 14 листопада 2022 року у задоволенні цього клопотання йому відмовлено, як уважає відповідач, безпідставно.

40. Перевіряючи такі доводи ОСОБА_1 , Верховний Суд зазначає, що в ухвалі Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року наведено опис обставин, за яких позивачем пропущено строк звернення до суду та зазначено, що ці обставини є поважними причинами для поновлення пропущеного процесуального строку, за наявності яких, судом було вирішено питання про відкриття провадження у справі.

40.1. Однак в ухвалі Запорізького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року питання щодо поновлення цього строку судом першої інстанції так і не було вирішене. Тобто суд першої інстанції постановив ухвалу про вирішення клопотання ОСОБА_1 щодо залишення позову без розгляду, за відсутності процесуального рішення про поновлення пропущеного строку, що є порушенням вимог частини першої статті 121 КАС України.

40.2. З огляду на очевидність пропуску строку звернення до суду, що не заперечується й Інститутом Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», таке питання могло бути вирішене судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи, оскільки аргумент щодо пропуску позивачем строку звернення до суду був наведений в апеляційній скарзі ОСОБА_2 Ю

40.3. Проте, перевіряючи судове рішення, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на порушення судом першої інстанції приписів КАС України (хоча відповідач під час вирішення спору неодноразово подавав процесуальні документи, в яких наполягав на перевірці строків, як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду) та не виправив процесуальну помилку.

41. Пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України установлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

42. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

43. Під час нового розгляду судам необхідно вирішити питання щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду у межах заявленого відповідачем клопотання у співставленні з доводами позивача щодо поважності причин його пропуску та прийняти процесуальне питання щодо його поновлення.

VІI. Судові витрати

44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» та ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року скасувати, а справу №280/3770/22 направити до Запорізького окружного адміністративного суду на новий розгляд.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: С.А. Уханенко

Судді: О.Б. Прокопенко

О.Р. Радишевська